Проблеми дітей, які мають порушення поведінки та пов'язані з ними труднощі у навчанні, у наш час є особливо актуальними. Постійно збуджені, неуважні, непосидючі й галасливі, — такі діти приковують до себе увагу вчителя, якому необхідно стежити, щоб вони спокійно сиділи, виконували завдання, не заважали однокласникам. Ці школярі на уроці постійно зайняті своїми справами, їх важко втримати на місці, змусити вислухати завдання і, тим більш, виконати його до кінця. Вчителя вони «не чують», все гублять, все забувають. Вони є «незручними» для вчиелів завдяки своїй надмірній активності й імпульсивності. Та оскільки сучасна школа являє собою систему норм, правил, вимог, що регламентують життя дитини, то можна говорити про існуючу систему навчання, як про непристосовану до роботи з гіперактивними дітьми.
Ще кілька років тому у початкових класах гіперактивних дітей було 1—2 на клас, а зараз до цієї групи потрапляють же близько 20-30 % учнів. І цей відсоток постійно збільшується. Саме тому останні роки проблеми ефективності навчання гіперактивних дітей стає все більш актуальною і такою, що її обговорюють педагоги і шкільні психологи.
При всіх існуючих проблемах поведінки інтелектуальні функції гіперактивної дитини не порушені, і такі діти здатні успішно засвоювати програмний матеріал загальноосвітньої школи за умови відповідності вимог шкільного середовища до можливості дитини. Однак сама система навчання, особливо на перших етапах перебування гіперактивних дітей у школі, для них психотравмуючою і такою, що призводить до виникнення цих дітей дезадаптивних станів.
Так, гіперактивні діти — молодші школярі — мають підвищену проблему у русі, що суперечить вимогам Шкільного життя, оскільки шкільні правила не дозволяють їм вільно рухатися під час уроку і навіть під час перерви. А висидіти за партою 4—6 уроків по 40 хвилин поспіль для них завдання непосильне. Саме тому вже через 15-20 хвилин від початку уроку гіперактивна дитина не в змозі висидіти за партою спокійно. Цьому сприяє брак рухливості на уроці, відсутність зміни форми діяльності на уроці і впродовж дня.
Наступною проблемою є протиріччя між імпульсивністю в поведінці дитини і нормативністю стосунків на уроці, що відображається в невід-повідності поведінки дитини до встановленої схеми: запитання вчителя — відповідь учня. Гіперактивна дитина, зазвичай, не чекає, доки вчитель дозволить їй відповідати. Вона найчастіше починає відповідати, не до-слухавши запитання і часто вигукує з місця.
Гіперактивним дітям властива нестійка працездатність, що є при-чиною збільшення кількості помилок в усних відповідях та під час вико-нання письмових завдань тоді, коли настає стан втомленості. А фіксована (стандартна) система оцінювання знань, умінь і навичок, що прийнята в сучасній школі, виконує не скільки функцію регулювання, скільки санкціювання для дитини, оскільки збільшення у зв'язку із стомленням кількості помилок призводить до збільшення кількості зауважень і нега-тивних оцінок з боку вчителя, що сприймається дитиною як негативне оцінювання себе в цілому, а не як оцінювання своєї роботи.
Навички читання і письма у гіперактивної дитини значно нижчі, ніж в однолітків, і не відповідають її інтелектуальним здібностям. Пись¬мові роботи виконуються неохайно з помилками від неуважності. При цьому дитина не схильна прислухатися до порад дорослих. Спеціалісти вважають, що справа тут не лише у порушенні уважності. Труднощі формування навичок письма і читання нерідко виникають як результат недостатнього розвитку координації рухів, здорового сприйняття, мов-леннєвого розвитку. Система подання навчального матеріалу в школі являє собою, перш за все, педагогічний монолог, який потребує від ди¬тини уважного прослуховування і виконавчої поведінки, тоді як гіперак¬тивним дітям потрібні, перш за все, візуальні й тактильні опори під час здобування інформації. Таким чином, можна говорити про невідповід¬ність способів подання навчального матеріалу до багатоканального його сприйняття гіперактивною дитиною.
І ще одна особливість шкільного середовища, що не дозволяє гі-перактивним дітям почуватися комфортно, — це відсутність ігрового простору в школі, тоді як для цих дітей він є необхідним, оскільки до-зволяє організувати ігри для зняття статичної напруги, обігравати агре-сивність, корекцію механізмів емоційного реагування, розвиток навичок соціальної поведінки. А оскільки в школі такий простір не визначений, то гіперактивні діти вибудовують його не завжди там, де це вважається припустимим, і, отже, знову не відповідають вимогам, що їх висуває шкільне життя.
Проблеми гіперактивних дітей не розв'язуються миттєво та однією людиною. Ця комплексна проблема потребує уваги як батьків, так і лі-карів, педагогів і психологів. До того ж, медичні, психологічні і педаго-гічні завдання подекуди так перекликаються, що між ними неможливо провести розподільну лінію.
Початкове визначення лікарем-невропатологом або лікарем-психіатром діагнозу і медикаментозної терапії доповнюється психоло-гічною і педагогічною корекцією, що визначає комплексний підхід до проблем гіперактивної дитини і може гарантувати успіх у подоланні ба-гатьох негативних проявів даного синдрому.
Збагатити та урізноманітнити емоційний досвід гіперактивної ди¬тини, допомогти їй опанувати елементарні дії самоконтролю і тим самим пом'якшити прояви підвищеної рухливої активності — означає змінити її взаємини з близькою дорослою людиною, і, перш за все, з мамою. Цьому будуть сприяти будь-які дії, будь-яка ситуація, подія, що спрямовані на поглиблення контактів, їх емоційне значення.
На сьогодні дискусійним залишається питання визначення поняття «гіперактивність» та його змісту, виділення основних структурних його компонентів і зв'язків між ними. З аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури випливає, що гіперактивна поведінка вже стала об'єктом дослідження різних фахівців, проте найбільше опублікованих робіт є дослідженнями клінічного спрямування. Останнім часом дослідники, які вважали головною характеристикою гіперактивності підвищену активність поведінки, підкреслюють важливість такого симптому як ускладнення внаслідок порушення уваги. Тим самим переноситься акцент на особливості уваги і емоційної сфери дитини: збудливість, апатія, невпевненість, внутрішнє напруження, емоційна лабільність, зміна настрою, негативізм, почуття страху, агресивність.
Серед причин гіперактивної поведінки дітей виділяють вроджені особливості розвитку дитини та соціальні фактори, зокрема особливості організації діяльності та спілкування дитини, вплив порушення сімейних відносин. Розуміння причин поведінки даного типу дітей дає можливість намітити систему психолого-педагогічної корекції гіперактивності та сформулювати окремі принципи реалізації індивідуального підходу до цих дітей.
Гіперактивність проявляється розладами уваги, руховою розгальмованістю і імпульсивністю поведінки. Гіперактивність дітей з синдромом дефіциту уваги характеризується тим, що вони надзвичайно рухливі, весь час бігають, крутяться, намагаються кудись залізти.
З метою корекції гіперактивної поведінки молодших школярів нами була розроблена програма на основі вправ, спрямованих на розвиток уваги, мислення, координації рухів, релаксацію, врівноваження емоційно-особистісної сфери. Ці вправи доцільно використовувати як на уроках, так і в позаурочній роботі (хоча б 2 рази на тиждень по 20-30 хвилин).
Заняття 1
1 «Почухати спинку»
Мета: Зняти напругу, підвищити групову згуртованість, релаксація перед вправою, в якій потрібна концентрація уваги.
Інструкція: Встаньте, будь ласка, у два великих кола так, щоб кожен з вас опинився навпроти учня з іншого - зовнішнього чи внутрішнього кола... Тепер потрібно, щоб діти з зовнішнього кола одночасно повернулися направо. А тепер нехай повернуться направо і всі ті, хто стоять у внутрішньому колі. Тепер кожен бачить перед собою спину свого однокласника. Тепер ми почнемо робити одне одному приємний і підбадьорюючий масаж. (Назвіть імена двох школярів з різних кіл, що стоять один поруч з одним.) Нехай ці діти почнуть розтирати долонями плечі стоять перед ними учнів. Коли пара учнів завершать масаж, ті учні зроблять такий самий масаж двом наступним - хто стоїть перед ними. І так далі по колу, поки масаж не "Повернеться" до тих, хто його почав.
2 «Жорсткі дощечки»
Мета: розвиток дотикових відчуттів і концентрації уваги.
Матеріал до завдання: ящик з двома наборами дощечок по п'ять штук (10x9 см), які обклеєні жорстким папером п'яти сортів. Ящик повинен бути у кожного учня. Дощечки однакові попарно. а) Учень з закритими очима бере з одного набору дощечку, мацає її, потім шукає шляхом обмацування підходящу дощечку в іншому наборі і кладе її поряд. Бере наступну дощечку з першого набору і підбирає таку ж з другого і т.д. б) Учень із закритими очима шукає дощечку з самої грубозернистою поверхнею в одному з наборів і кладе її в бік. З решти знову обирає дощечку з самої грубозернистої поверхнею і кладе її поряд з першою. Так до тих пір, поки не вийде рівномірно упорядкований ряд. (Завдання можна починати виконувати і з самою гладкою дощечки). Потім з відкритими очима учень перевіряє себе. Для цього він перевертає викладені дощечки зворотньою стороною і дивиться на наявні там цифри. Якщо завдання виконано вірно, то цифри будуть розташовані як у натуральному ряді.
3 «Тряпічна лялька»
Мета: Вправа на релаксацію, дає дітям ніжно подбати один про одного.
Інструкція: Ви можете розповісти мені, що таке ніжність? Коли оточуючі люди виявляють по відношенню до вас ніжність? А коли ви самі ніжні по відношенню до інших людей? Я хочу запропонувати вам пограти в гру, під час якої ви зможете бути особливо ніжними і милими по відношенню до інших учнів. Сядьте всі, будь ласка, до кола. Хто з вас хотів би відпочити і розслабитися? Учитель обирає дитину з класу, яка лягає на підлогу в центр кола і розслабся, як тряпічная лялька. Потім показує, як можна поніжити ганчір'яну ляльку.
Ніжно піднімає по черзі руки і ноги учня, який знаходиться в центрі кола і м'яко покладе їх назад на підлогу. При цьому коментує свої дії словами, наприклад: "Я м'яко торкаюся до твого ліктя і зап'ястя і повільно і ніжно піднімаю твою руку вгору. Ти можеш розслабити всі свої м'язи і не допомагати мені. Тепер ти можеш відчути приємну вагу своєї руки, а я буду ніжно і лагідно піднімати, і опускати твою руку, а потім обережно покладу її назад на підлогу ". Ти хочеш, щоб діти теж підійшли до тебе і по черзі ніжно піднімали твої руки і ноги подібно до того, як я це тільки що робила? (Нехай перша четвірка дітей продемонструє вам, що вони можуть це робити так само акуратно, як і вчитель) Ви всі бачили, як ніжно і обережно ваші однокласники робили це. Велике спасибі. Далі учень встає з підлоги після демонстрації учні розбиваються на п'ятірки. Кожен учнів має хоча б один раз побути "ганчір'яною лялькою". А решта четверо в цей час сядуть біля нього, і по черзі будуть ніжно і лагідно піднімати, і опускати його руки і ноги.
Вчитель повинен простежити, щоб у дітей, що лежать в центрі кожної підгрупи, одночасно була розслаблена лише одна кінцівка, тобто, щоб тільки один з чотирьох піднімав його руку чи ногу. Дитина, що лежить на підлозі, в кожній підгрупі може при бажанні зупиняти рух ноги або руки.
Заняття 2
1 «Розірвання паперу»
Мета: розрядка накопиченої енергії.
Інструкція: Для роботи необхідно мати старі газети і журнали, або інший непотрібний папір. Спочатку вчитель запитує дітей, хто з них обіцяє прибрати помешкання в кінці заняття, і пояснює, що ця вправа дозволить їм позбутися неприємних відчуттів і зажадає значної енергії.
Кілька хвилин відводиться на обговорення різних відчуттів та ситуацій, які їх викликають.
Потім учитель починає розривати газети чи журнали, показуючи дітям, як краще це робити. Педагог дає їм зрозуміти, що розмір шматочків не настільки важливий. Діти приєднуються до нього, і вони разом кидають шматочки паперу в купу в центрі кімнати. Коли купа стає великою, вони всі разом починають енергійно підкидати шматочки паперу в повітря. Папір розлітається по всьому приміщенню, і діти приходять в невимовний захват. Ті, хто відрізняється скутістю і акуратністю, спочатку ведуть себе дуже обережно, але через хвилину і вони розкріпачуються. Дітям особливо подобається робити купки і стрибати на них, обсипати один одного шматочками паперу або кидати їх жменьками в повітря.
Після цього настає момент збирання. Вчитель пропонує дітям згадати про те, яку обіцянку вони давали йому на початку заняття. Коли прибирання завершене, вчитель просить їх поділитися враженнями від вправи і сказати, що людина відчуває, коли дає вихід своїй енергії і яким чином можна робити щось подібне в домашніх умовах. Ця вправа незмінно викликає у дітей наснагу. Крім того, вона не вимагає будь-якої підготовки.
2 «Сміятися заборонено»
Мета: заспокоїти збуджену групу, налаштувати на роботу, яка вимагає концентрації уваги.
Інструкція: Сядьте, будь ласка, широким колом. Хтось один встане посередині, і водитиме. Його завдання полягає в тому, щоб вибрати кого-небудь з тих, що сидить, і змусити його заговорити або посміхнутися. Для досягнення своєї мети він може пробувати все, що завгодно, однак він не повинен ні до кого доторкатися, і, зрозуміло, сам він не має права говорити. Ті, хто сидять у колі, не повинні відвертатися або закривати очі.
Кожен водить не більше однієї хвилини. Якщо за цей час ведучий не зуміє розсмішити чи змусити заговорити кого-небудь, хай з тією ж дитиною спробують свої сили ще 1-2 водящих. Якщо ж ведучий домагається успіху, він міняється місцями з тим, кого змусив посміхнутися або заговорити.
3 «Штрихування»
Мета: Розвиток зорово-рухової координації.
Матеріал до завдання: аркуш паперу, олівці.
1 варіант. Учитель пропонує учням виконати різні види штрихування, використовуючи при цьому олівці різного кольору
2 варіант. Учитель пропонує дітям, використовуючи трафарети (геометричних фігур), обвести контури фігур, а потім заштрихувати їх, не переходячи межі контуру. Лінії штрихування можуть бути різними: прямі, похилі, хвилясті
4 «Тряпічная лялька і солдати»
Мета: вправа на релаксацію.
Інструкція: Будь ласка, всі встаньте і розташуйтеся так, щоб навколо кожного з вас було вільне місце. Повністю випрямтеся і витягніться в лінію, як солдати. Застиньте в цій позі, як ніби ви одерев'яніли, і не рухайтеся, приблизно ось так... (Покажіть дітям цю позу.) А тепер нахиліться вперед і розставте руки, щоб вони бовталися як ганчірки. Станьте такими ж м'якими і рухливими, як тряпічная лялька.(Покажіть дітям і цю позу.) Злегка зігніть коліна і відчуйте, як ваші кістки стають м'якими, а суглоби дуже рухливими... Тепер знову покажіть солдата, витягнутого в струнку і абсолютно прямого і негнучкого, як ніби вирізаного з дерева. (10 секунд.). Тепер знову станьте ганчір'яною лялькою, м'якою, розслабленою і нерухомою. Знову станьте солдатом... (10 секунд.) Тепер знову ганчір'яною лялькою...
Просіть дітей поперемінно бути солдатом і ганчір'яною лялькою до тих пір, поки у Вас не складеться враження, що вони вже цілком розслабилися. Тепер струсніть руками, як ніби ви хочете скинути з них крапельки води. Струсіть крапельки води зі спини... Тепер струсіть воду з волосся...Тепер - з верхньої частини ніг і ступень...
Заняття 3
1 «Подорож на хмарі»
Мета: вправа на релаксацію, дає дітям заспокоїтися і налаштуватися на роботу.
Матеріали: в якості супроводу бажано використовувати спокійну інструментальну музику.
Інструкція: Сядьте зручніше і закрийте очі. Два-три рази глибоко вдихніть і видихніть...
Я хочу запросити вас у подорож на хмарі. Стрибніть на білу пухнасту хмару, схожу на м'яку гору з пухких подушок. Відчуйте, як ваші ноги, спина, зручно розташувалися на цій великій хмарі-подушці.
Тепер починається подорож. Ваша хмара повільно піднімається в синє небо. Відчуваєте, як вітер обвіває ваше обличчя? Тут, високо в небі, все спокійно і тихо. Хай ваша хмара перенесе вас зараз у таке місце, де ви будете щасливими. Намагайтесь подумки "побачити" це місце як можна більш точно. Тут ви відчуваєе себе абсолютно спокійно і щасливо. Тут може статися щось чудове і чарівне... (30 секунд.) Тепер ви знову на своїй хмарі, і вона везе вас назад, на ваше місце в класі. Злізьте з хмари і подякуйте їй за те, що вона так добре тебе покатала... Тепер простеж, як вона повільно розтанеться в повітрі... Потягніться, випрямтеся і знову будьте бадьорими, свіжими і уважними.
2 «Річка»
Мета: розвиток зорово-рухової координації.
Матеріал до завдання: набір бланків з малюнками
У завданні «Річка» потрібно «проплисти» по річці зі звивистими берегами, островами, камінням, небезпечними вітрами (спіралеподібні знаки), захаращенними човнами і плаваючими колодами. «Пропливти» потрібно якомога швидше, подолавши всі перешкоди. «Плавати» потрібно і за течією і проти неї, не повертаючи лист, і вибираючи щоразу інший шлях між перешкодами.
3 «Черепаха»
Мета: навчити контролювати свої рухи.
Інструкція: вчитель встає біля стіни приміщення, інші учасники розташовуються уздовж протилежної стіни. За сигналом керівника вони починають рух. Далі вчитель каже: «Уявіть собі, що всі ми - черепахи. Я-велика черепаха, а ви - маленькі черепашки. Я запросила вас у гості на день народження. Я чекаю вас в гості. Але от біда: святковий торт ще не готовий. За моєю командою ви можете йти до мене, ніде не зупиняючись. Пам'ятайте: Ви- Черепахи і повинні йти як можна повільніше, щоб дійти тільки в той момент, коли торт буде вже готовий ».
Керівник стежить, щоб ніхто не зупинявся і не поспішав. Через 2-3 хвилини він дає новий сигнал, за яким всі «завмирають». Перемагає той, хто виявився далі за всіх від черепахи-іменинниці.
Гра може повторюватися кілька разів. Потім учитель обговорює з групою у колі, чи важко їм було рухатися повільно і що їм допомогло виконати інструкцію.
Заняття 4
1 «Гра з коробками»
Мета: Розрядка накопиченої енергії, розвиток концентрації уваги, згуртування групи
Опис техніки: Обмеження пропонованої техніки пов'язані лише з межами дитячої уяви. Наявність усього декількох або навіть однієї коробки може давати простір фантазії. Найбільш цікаві для дитини коробки з-під столів і інших меблів. Так, наприклад, довга коробка, що відкривається з одного боку, може бути для дитини «домом», на її протилежному від «дверей» кінці і з боків дитина може намалювати вікна. В інших випадках велика коробка може зображати автобус, в який діти зможуть заходити з тієї чи іншої сторони. При цьому вони можуть вирізати з боків вікна. Подовжена коробка, що відкривається з обох сторін, може зображати «тунель». Деякі діти, особливо в ході групових занять, люблять ховатися в коробки
2 «Камінь мудрості»
Мета: Заспокоїти збуджену групу, створити робочу обстановку; розвиток концентрації уваги і довільності.
Матеріали: Гарний, не надто маленький камінь.
Інструкція: вчитель каже: «Я принесла вам щось незвичайне - це камінь мудрості. Зараз, поки я його тримаю, я можу говорити. Коли хтось інший захоче про щось розповісти - він повинен повідомити про це і взяти в мене камінь. Поки камінь перебуває в руках в однієї дитини, решта говорити не можуть.»
Потім камінь передається іншій дитині і т.д. Можна також передавати камінь дитині, яка просто хоче щось сказати.
Після вправи вчитель проводить рефлексію:
- Чи подобається тобі, коли інша людина перебиває тебе?
- Що ти відчуваєш, коли хочеш щось сказати, а в цей час всі зайняті своїми розмовами?
- Що ти відчуваєш, коли всі уважно тебе слухають?
Заняття 5
1 «Заборонена цифра»
Мета: формування елементів самоконтролю
Інструкція: Вибирається будь-яка цифра, наприклад, 4. Учні стають в коло і за годинниковою стрілкою рахують по черзі: один, два, три... коли черга доходить до четвертого учня, він не вимовляє цифру, а плескає в долоні чотири рази. Помилившийся учень вибуває з гри.
2 «Літає - не літає»
Мета: розвиток довільності рухів
Інструкція: Учні кладуть на стіл пальці. Учитель називає птахів, звірів, комах, квіти і т.д. При називанні літаючого об'єкта, всі повинні, не відриваючи долонь від столу, підняти пальці вгору. Хто підніме пальці при називанні літає, або ж не підніме пальці при називанні літаючого об'єкта, вибуває з гри. (Рекомендується перед початком завдання поговорити з учнями про деякі літаючі об’єкти, зроблені руками людини, про літаючих казкових істот, про деяких нелітаючих птахів і т.д.).
Заняття 6
1 «Графічний диктант»
Мета: Розвиток вміння підкорятися словесним вказівкам дорослого; розвиток рухової сфери та концентрації уваги.
Матеріал до завдання: Індивідуальний набір бланків (4 штуки 10x15 см). На кожному бланку зображені 3 ряди дрібних геометричних фігур: Верхній ряд складається з 17 трикутників, середній ряд - з 16 кругів, нижній ряд – з 17 квадратів. Фігури верхнього та нижнього рядів розташовані один проти одного, середнього - у проміжку між ними.
Учитель каже: «Ми будемо малювати візерунки. У вас на листочках намальовані ряди трикутників, квадратів і гуртків. Ви будете з'єднувати їх, щоб вийшов візерунок. Запам'ятайте три правила:
1) два трикутника, два квадрати або квадрат з трикутником можна з'єднувати лише через гурток;
2) лінія візерунка повинна йти тільки вперед;
3) кожне нове з'єднання треба починати з тієї фігурки, на якій зупинилася лінія, тоді у візерунку не вийде проміжків. Намалюємо перший візерунок разом ».
Разом з учнями вчитель виконує тренувальний візерунок і аналізує його. Потім учні під диктовку вчителя малюють три основних візерунка.
2 «Швидкі перетворення»
Мета: вправа на зняття напруги після «сидячої» роботи
Матеріали: Аудіокасета із записом бадьорої інструментальної музики.
Інструкція: звучить музика, і діти починають ходити по класу. Коли музика зупиниться, діти теж повинні зупинитися. У цей момент вчитель скаже учням, кого вони повинні зобразити... (Увімкніть музику і зупиніть її приблизно через одну хвилину.)
Тепер всі діти повинні перетворитися на Бабу-Ягу. (Знову включіть музику на 30 секунд.)
Потім всі діти стають роботами. Встають парами і показують один одному, що вони роботи... (Знову поставте музику на 30 секунд.)
Інші перетворення: сумний клоун, веселий танцюрист, нервовий грабіжник, стомлений бігун на коротку дистанцію, усміхнений манекен, боксер перед боротьбою, співак, що заслужив оплески.
Заняття 7
1 «Пташенята
Мета: Гра дає можливість встановити в групі спокійну атмосферу і розвиває концентрацію уваги.
Інструкція: діти, хто з вас хотів би бути Птахом-мамою або Птахом-татом?
Птахи-батьки йдуть до дверей. Потім вибираються п'ятеро дітей, які будуть Пташенятами. Всі опускають голови на руки, і Птах-мама запрошується назад в клас. Один із Пташенят дуже тонким голосом пищить; інші діти сидять дуже тихо. Птах-мама йде уздовж кола і намагається знайти свого Пташеняти. Коли вона виявить одного, вона кладе руку йому на плече і каже: "Ось ти де!". Цей Пташеня може підняти голову. Коли всі Пташенята будуть знайдені, можна зіграти в цю гру ще раз.
При повторі можна обігравати інших звірів, наприклад цуценят, кошенят, телят, ягнят і т.д.
2 «Знайди однакові»
Мета: розвиток довільної уваги
Матеріал до завдання. Листи паперу з зображенням фігури-зразка і декількома схожими, але несхожими малопомітними компонентами, фігурами
Вчитель просить учнів розглянути фігуру-зразок зліва на малюнку і знайти точно таку ж в правій частині.
3 «Замри»
Мета: формування елементів самоконтролю
Інструкція: Грає весела, рухлива музика. Учні вільно рухаються в такт музиці. Раптово музика обривається. Діти завмирають в тих позах, в яких їх застала музична перерва. Потім через 7-10 сек, музика знову виникає, і учні продовжують рух.
Оскільки сім’я – це перше соціальне середовище, в якому перебуває дитина, то гіперактивність дитини починає проявлятися, а можливо і формуватися у сім’ї. Тому батькам корисно дотримуватися певних правил у спілкуванні зі своєю непосидючою дитиною, цим самим допомагаючи і дитині справлятися з гіперактивністю, і собі у вихованні цієї дитини. Ми розробили рекомендації батькам, які свою дитину вважають гіперактивною.
Перша група рекомендацій стосується зовнішніх проявів у поведінці близьких дитині дорослих людей.
Намагайтеся, по можливості, стримувати свої бурхливі афекти, особ-ливо якщо Ви засмучені або незадоволені поведінкою дитини. Емоційно підтримуйте дитину у всіх спробах конструктивної, позитивної поведінки, якими б незначними вони не були. Виховуйте у собі інтерес до того, щоб якомога глибше пізнати і зрозуміти дитину.
Друга група рекомендацій стосується організації середовища і умов праці дитини в сім'ї.
Якщо є можливість, виділіть для дитини кімнату або її частину для занять, ігор, усамітнення. В оформленні бажано уникати яскравих кольорів, складних композицій. На столі і поблизу дитини не має бути предметів, які відволікають увагу. Гіперактивна дитина сама неспроможна зробити так, щоб ніщо стороннє її не відволікало.
Організація усього життя повинна діяти на дитину заспокійливо. Для цього разом із нею укладіть розпорядок дня і виявляйте гнучкість та наполегливість щодо його виконання.
Визначте для дитини коло обов'язків, а їх виконання тримайте під постійним спостереженням і контролем, але не занадто жорстоким. Частіше відзначайте та заохочуйте зусилля дитини, навіть якщо результати далекі від досконалості.
Третя група рекомендацій спрямована на активну взаємодію дитини з одним із батьків або іншою близькою дорослою людиною, на розвиток здатності як дорослої людини, так і дитини відчувати один одного, збли-зитися емоційно. Тут незамінною є найважливіша для дітей діяльність — гра, оскільки вона є близькою і зрозумілою для дитини. Використання ж емоційних впливів, що містяться в інтонаціях голосу, міміці, жестах, формі реагування дорослого на свої дії і дії дитини надасть обом учасникам велике задоволення.

1. У своїх відносинах з дитиною підтримуйте позитивну установку. Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допомагає зміцнити впевненість дитини у власних силах.
2. Говоріть стримано, спокійно. Не вдавайтеся до фізичного покарання. Будуйте ваші відносини на довірі, а не на страху. Спільно вирішуйте труднощі. Пам'ятайте! Ваш спокій - найкращий приклад для дитини.
3. Уникайте повторення слова «ні», «не можна».
4. Давайте дитині лише одне завдання на короткий проміжок часу, щоб вона могла його завершити.
5. Доручіть їй частину домашніх справ, які необхідно виконувати щодня і в жодному разі не виконуйте їх за неї.
6.Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
7. Заохочуйте дитину за всі види діяльності, що вимагають концентрації уваги (робота з кубиками, розфарбовування, мозаїка та ін).
8. Введіть бальну чи знакову систему винагород (можна кожен вчинок відзначати зірочкою, а певну їх кількість винагороджувати солодощами, іграшкою та ін)
9. Уникайте підвищених чи понижених вимог. Ставте перед нею завдання, які відповідають її можливостям.
10. Визначте разом з дитиною рамки поведінки - що можна і чого не можна.
11. Привчайте дотримуватися чіткого розпорядку дня.
12. Уникайте великого скупчення людей, галасливих компаній.
13. Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером.
14. Оберігайте дитину від втоми, оскільки вона веде до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.
15. Давайте дитині витрачати надлишкову енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі - тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.

Література
1. Ануфриев А.Ф., Костромина С.Н. Как преодолеть трудности в обучении детей. Психодиагностические таблицы. Психодиагностические методики. Коррекционные упражнения. – 3-е изд., перераб. и доп. – М., 2000.
2. Брязгунов И.П., Касатикова Е.В.Непоседливый ребенок, или все о гиперактивных детях. – М.,2001.
3. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике – СПб.: Питер Ком,1999 (Серия «Мастера психологии»)
4. Выготский Л.С. Проблемы развития психики //Собр.соч. Т.3. М., 1983- С.144-146,207,293.
5. Заваденко Н.Н. Как понять ребенка: дети с гиперактивностью и дефицитом внимания. – М.:Школа-Пресс, 2000.- 112с.
6. Локалова Н.П. 120 уроков психологического развития младших школьников: изд. 2-ое – М., 2000.
7. Лэдьюсон Х., Шефер Ч. Практикум по игровой психотерапии. – СПб.: Питер, 2000.
8. Фопель К. Как научить детей сотрудничать? Ч. 2-4. М.,1998.
9. Цапкин В.Н. Единство и многообразие психотерапевтического опыта //Психологическое консультирование и психотерапия. Хрестоматия - т. 1. Теория и методология. - М., 1999.
10. Шевченко Ю.С. Коррекция поведения детей с гиперактивностью и психоподобным синдромом. –М.,1997.
11. Эльконин Д.Б Психология игры. - М.: Педагогика, 1978, 287с.
12. Эльконин Д.Б. Психология обучения младшего школьника. М.:Знание 1974,64с.



Юрченко Тетяна Михайлівна, викладач педагогіки та психології
Запорізький педагогічний коледж


За матеріалами: Освіта.ua